Реклама


Страничка партнеров

Страница статьи

Весілля — Свята Неділя: Дари. Пов’язування. Коса.

Тут ще раз ми бачимо останки стародавнього викупного чи, точніше, платню від Молодого цілому роду, до якого належить Молода.

Дружко або старший боярин, діставши благословення від Старости, кладе кожний Подарунок окремо на тарілку з хлібом і голосно викликає того, кому Подарунок призначений:

„Чи є в Хаті такий а такий родич Молодої?.. Молодий та Молода, Сват і Свашка та я ласкаво просимо прийняти цей почесний Подарунок. Прошу вас!..“

Сама урочистість цих закликів, реєстрація,— звичайно, ритуальна,— цих Дарунків на Сволоку Батогом, нарешті, формальний договір щодо цього, в якому точно означено число, а навіть вартість Дарунків,— все дає право думати, що це не були жертви з доброї ласки та з великої приязні Молодого, але що вони являли собою плату за Молоду на користь цілому роду.

У Болгарів цю плату платили грошима і дуже добре відріжняли од агарлика чи баштино право (батьківське право), якого не платили, коли Молода не заховала Дівоцтва; згадана плата має у них назву обучта (oboutchta), цебто взуття, і Батько проданої Молодої на ці гроші справді купував взуття цілій родині, чи, краще сказать, родинній комуні, тоді як агарлик належав йому персонально, хоч найчастіше він дає його Дочці як удовину частку.

Ще инша обставина дає нам право триматися нашої думки щодо цього: коли розподіл Дарунків скінчено, Жінки, що не належать до родини, але, очевидячки, належать до того самого роду, вимагають також своєї частки. Взявши відро та вилізши на лаву коло печі (завше Священне вогнище), вони б’ють у відро, як у бубон, одночасно співаючи та вимагаючи своєї частки викупного.

Пов’язування. Зв’язування рук. В певних місцевостях Галичини Молодих знову пов’язують Рушником або Поясом, що його протягають їм під руками, і вони цілий Вечір зостаються в такому становищі.

В Індусів Батько Молодої зв’язує руки Молодих Святою травою; поли їx одежі також зв’язані.

Цей звичай дуже поширений у всіх народів, а тому, що він оснований на тому самому принципі, що й злучення рук та звичай їх зв’язувати, то його заведено і до християнського культу.

Дівчино Кохана здорова булаСлова: народні
Музика: народна
Українська народна пісня

Дівчино Кохана здорова булаХіба ж Ти Серденько мене забулаЗабула забула Голубе СивийЧом же Ти Мій Милий не справедливий |(2)Відкіль Ти приїхав Бог Тебе знаєА моє Серденько Тебе кохаєКохає не знає чий же Ти будешМоже Ти Серденько мене забудеш |(2)Дівчино Кохана нащо питаєшХіба Ти Серденька мого не знаєшЯ Тебе любив любити будуІ Тебе Дружино не позабуду |(2)І в Тебе і в мене карії очіХодімо до Попа Темної НочіНехай нам нехай нам що небудь скажеБіленьким Рушничком рученьки зв’яже |(2)І в Тебе і в мене карії очіХодімо до Попа посеред НочіНехай нам нехай нам зв’яже Піп рукиЩоб не було нам більше розлуки |(2)

Розподіл Дарунків від Молодої. Рушники. Пісні. Негайно після того переходять до розподілу Подарунків од Молодої. Мати Молодої іде до Комори та приносить звідти Відро, повне вишиваних рушників. Їх дають Старшому Бояринові Молодої, а він кладе кожного рушника окремо на тарілку та розподіляє їх межи всією ріднею Молодого з тими самими церемоніями, які ми описали вище. Коло супроводить все це Піснями.

Тому, що подарунки від Молодої бувають завше тільки Рушники, здається, можна гадати, що ми маємо тут тільки ще раз повторену церемонію „В’язання“, пристосованого тепер уже до цілої родини Молодого.

Розплітання Коси, зачіска й головний убір.

Розплітання Коси Молодій. Починають потім розплітати Косу Молодій (коли цього не зроблено раніше, як це ми вже вказували, або коли це не має бути зроблено трохи пізніше) та зав’язують їй на голову Серпанок, звичайний для Молодиці.

Церемонія ця відбувається так: Староста благословляє починати, Молоду садовлять, найчастіше на Діжі, застеленій Кожушиною; підходить Молодий, виймає з Коси Стрічку, що була туди вплетена, та бере її собі. В деяких місцевостях, де Дівчата носять у косах багато бинд, як-от особливо на правому березі Дніпра, сама Мати виймає їх з Коси Молодої.

„Мати Дочку годувала,— каже Пісня,— нині ворогом її стала: Бинди з Кіс її виймала, Білим Серпанком в’язала“.

Дві Свашки стають коло Молодої, кожна тримає Хліб під пахвою. Вони розчісують Молодій волосся, мастять маслом, а потім одна з них бере Гребінь, зачісує ним Молодого, а після того тим самим Гребенем чеше волосся Молодій. Свашки чешуть так по черзі, тричі під час цієї церемонії переміняють Хліб, кожний раз цілуючи його.

Потім (на лівому березі Дніпра) заплітають волосся Молодій не в одну Косу, як це роблять всі Дівчата, а в дві.

Весільні Пісні про Розплітання Коси.

Садовлять Молоду на Кожух і Брат буде розплітати Косу після Вінця:

Ой дай Мати Гребінку

Ой дай Мати Гребінку

Розчисати Русу Косу у Дівки

Гребінця Матінко Гребінця

Розчисати Русу Косу спід Вінця

Мати подає Гребінку, Гребінця, розчисати Русу Косу, спід Вінця.

Ой Брат Сестрицю розпліта

Ой Брат Сестрицю розпліта

А де він Розпліт подіва

Поніс на Базар не продав

Меншій Сестриці подарував

На Тобі Сестрице цей Розпліт

Та дожидай таких літ

Обрядовий Плач Молодої. Молода мусить конче плакати під час цієї церемонії.
А жаль же мені Русої Коси і Панянської Краси.
Да летять Галочки да у Три Рядочки
Летять Галочки у Три Рядочки
Да летять Галочки да у Три Рядочки
Слова: народні
Музика: народна
Жаль же мені Русої Коси і Панянської Краси

Да летять Галочки да у Три Рядочки Зозуленька попередуДа всі Галочки да по Лугу сілиЗозуленька на КалиніДа усі Галочки защебеталиЗозуленька закувалаДа ішли Дружечки да у Три РядочкиМарусенька попередуДа усі Дружечки да по Лавкам сілиМарусенька на ПосадіДа чого ж Ти плачеш да по чім жалкуєшМолодая Марусенько?Да чи жаль Тобі Панотченька свогоЧи Подвір’ячка Його?Не жаль же мені Панотченька свого і Подвір’ячка йогоА жаль же мені Русої Коси і Панянської КрасиДа усі Дружечки та заспівали Марусенька заплакала

Ой дай Мати Гребінку.

Розчисати Русу Косу у Дівки.
Ой Брат Сестрицю розпліта
Ой дай Мати Гребінку

Івана Купала тай в Воду упала.

Під Калиною Дівчина там Косу Русу чесала.

Очіпок і Намітка. Шапка Молодого. Пісні. Після того беруть Очіпок і намагаються вдягти його на голову Молодій, але вона зриває його з голови та відкидає геть від себе, на поріг Хати. Коли їй пощастить це зробити, а Парубки, що стоять коло Порога, заберуть Очіпок, то Молодий мусить викупити його, давши їм трохи грошей.

Нарешті після того, як Молода відкинула Очіпок тричі, його остаточно вдягають їй на голову, і тоді підходить до неї Мати з Наміткою і покриває нею Дочку, перед тим перехрестившись. Наміткою покривають Молоду поверх Очіпка, і вона, так само як і раніше, мусить противитись цьому; часто, перш ніж начепити Намітку, нею помахають кілька разів над головою Молодої.

Вбравши Молоду в Намітку, иноді ще надягають їй Шапку Молодого. Але вважалось би з боку Молодої за образу для Молодого та за велику неввічливість, якби вона спробувала скинути її з себе.

На Катеринославщині Дружко кладе Очіпок та Намітку на Віко Діжі, ставить Віко собі на голову й обертається кругом на одному місці. Тоді нахиляють голову Молодої, і Брат її починає розплітати їй Косу, а Свашки та Сестри надягають Очіпок та Намітку.

Само собою, що Молода мусить увесь час плакати і трохи противитися цій процедурі.

Пісні, які супроводять оці церемонії і що їх співають Свашки, в поетичній алегорії дають зрозуміти Молодій, що вона з цього часу належить до їх стану і мусить примиритись із своєю долею:

„Хилися, Калинонько, хилися, не журися, Невістонько, не журися; обломаєм Калиноньку, заберемо Дівчиноньку“.

Дівоче коло, одповідаючи, каже Молодій:

„Ми зведемо Калиноньку, не дамо ми дівчиноньки“.

Тоді Свахи ваблять Дівчину, обіцяючи їй Очіпок з Перлами.

Дівчата, зі свого боку, радять їй не спокушатись обіцянками Свахи та обіцяють їй від себе знову заплести їй Косу та прикрасити її Вінком з Перлами.

Свахи переконують далі, що Очіпок Молодиці кращий, ніж Дівочий Вінок, а потім, вдаючи, що вони вичерпали всі аргументи, звертаються до Матері та просять, щоб вона вийняла стрічки з Коси своєї Дочки.

Тоді Дівчата співають:

„Бідна Маруся, жалко нам, що ти покликала нас на вечерю“,

— начебто хочуть одійти.

Тоді Поїзд Молодого, наче виправдуючись в усіх насильствах, зачинає иншої Пісні:

„Зозуля в Садочку звила собі Гніздо, та жалкується, що Сокіл знищив його та порозкидав Зозулята“.

Сокіл одповідає:

„Марно гніваєшся на мене, це не я знищив твоє Гніздо та розкидав твоїх Зозулят; Гніздо знищив Буйний Вітер, а Дітей розкидав Дрібний Дощик…“

Маруся жалкувалась на Василя:

„Нащо ти розплів Русу Косу, нащо розігнав моїх Подружок“. —

„Не жалкуй, Марусю, — одповідає їй Василь, — це не я розплів твою Косу, це твій рідний Брат, це не я розігнав твоїх Подружок, це старший Сват“.

Popularity: 1%

09-10-2009 | Рубрика: Свадебные поздравления Просмотров: 2201
Оставить комментарий:

Нет комментариев

Реклама